ТАКТИКА СУДОВИХ ДЕБАТІВ
    Судові дебати - частина судового розгляду, в якій сторони та інші особи, що беруть участь у справі виступають з промовами з метою переконати суд у тому, яке рішення він повинен постановити. Основне завдання дебатів - оцінка доказів, досліджених під час розгляду справи по суті, переконування суду у перевазі одних доказів над іншими, схилення суду до прийняття позиції промовця.
    Хорошою промовою вважається та, яка переконала суддю. Промова повинна бути аргументованою, логічною, послідовною, емоційною, зрозумілою. Ось основні правила підготовки судової промови:
    1. Знай, що потрібно доказати. Судова промова - це не лише естетичний твір. Вона має важливе функціональне призначення - переконати суд. Тому промовець повинен чітко знати, про що він доводить. На мові логіки, він повинен знати тезу, яку доводить.
    2. Не доказуй очевидного. Очевидне - те, що не викликає сумніву ні в осіб, які беруть участь у справі, ні в суду. Без- спірні факти доказувати не треба, оскільки це дало б підстави думати, що промовець не впевнений у цьому факті. Якщо такий факт на користь стороні, то його потрібно обов'язково використати в промові.
    3. Відрізняй головне. Головними є юридичні факти, тобто дії та події, що впливають на матеріально-правову кваліфікацію спору. Другорядні докази повинні використовуватися у зв'язку із основними. Тоді вони підсилюють його.
    4. Уникай слабких аргументів, коли є сильні. У промові треба використовувати аргументи, які супротивнику буде важко спростувати. Звернення до слабких аргументів часто сприймається як невпевненість у сильних аргументах.
    5. Готуй грунт для головного аргументу. Найважливіший аргумент повинен наводитися тоді, коли суддя готовий до його сприйняття. Потрібно створити достатні логічні та психологічні передумови для проголошення головної думки промовця.
    6. Пам'ятай тезу і нагадуй про неї. Таким чином досягається ефект підсилення. Можна акцентувати увагу судді на доказуваній тезі на початку і наприкінці виступу.
    7. Не припускай суперечливих доводів. Логічність - одна з найважливіших вимог до судової промови. Логічність, у свою чергу, досяг ається правильною побудовою промови, чіткою послідовністю викладу фактів та думок, правильними вихідними посилками для висновків. Суперечливість у ваших доводах може використати протилежна сторона. Спростує один ваш довід, а поставить під сумнів усі інші.
    8. Не пояснюй, коли не розумієш. Спроба зробити це може бути смертельна для усієї промови. Крім того, неправильне пояснення буде використане іншою стороною як привід стверджувати, що ви намагаєтеся заплутати суд.
    9. Використовуй прості речення. Словесні звороти повинні бути зручними для сприйняття. Однак, разом з тим, щоб промова не стала безбарвною.
    10. Підсумовуй найважливіше. Промову доцільно закін- о Тс, які докази підтверджують аргумен- Іпк-ння мав би прийняти суд. іним у фактах. Точність свідчить про воло- илми справи, належну підготовку до промови, к вашим словам впевненості, переконливості, шаги, що "справа вирішується фактами, а не словами"
    I Контролюй тривалість промови. Хороша промова мін бути завершена тоді, коли у судді вперше з'явилася така думка. Суд першої інстанції не вправі обмежити тривалість промов, але занадто велика промова розсіює увагу суду. Намагайтеся, щоб промова була короткою, на скільки це можливо. Пам'ятайте: у словах розчиняється думка.
    13. Обери темп, динаміку промови. Застосовуй паузи, повтори та ін. Промова, якою б вона логічною не була, не справить враження, якщо суддя її не почув. Одне із завдань промовця - тримати увагу судді, слідкувати, щоб він зрозумів кожне промовлене слово. Під час виступу треба спостерігати за суддею. Бачите, суддя щось не зрозумів - роз'ясніть, недочув - наголосіть, не запам'ятав - акцентуйте, засинає - змініть інтонацію.
Певні особливості має захисна промова. Її мета - спростувати тезу позивача і обгрунтувати власну. Поряд із загальними рекомендаціями, при підготовці захисної промови потрібно враховувати й таке:
    1. Не повторювати сильних аргументів противника. На противагу цим аргументам треба наводити свої. Клин клином вибивають. Людська пам'ять влаштована так, що найкраще запам'ятовується останнім. Згадайте Штірліца (твір «Сімнадцять миттєвостей весни»).
    2. Не доказуй, коли можна заперечити. Це особливо торкається аргументів безпідставних, надуманих.
    3. Не заперечуй факти, заперечуй їх оцінку. Очевидні або доведені факти заперечувати недоцільно. Але одні й ті самі факти можуть по-різному оцінюватися сторонами. Враховуйте мотиви, обстановку та інші фактори, які не враховував супротивник, але які впливають на оцінку факту. Оцінку окремих фактів потрібно робити в сукупності з іншими доказами.
    4. Користуйся фактами та аргументами, які противник визнав або не заперечив. Це демонструє суду безсилість противника перед цими фактами та аргументами.
    5. Використовуй нейтралізовані докази, надані противником. За словами Р. Гарріса, найбільш вдалий прийом судового захисту - спростовувати позов показаннями тих, хто покликаний для його доведення. З невдалого свідка противника потрібно зробити важливу фігуру, надати його показанням визначного значення.
 
Уникальное предложение